Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає від голоду?
Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, радувалась, що зможе прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.
Голодомор 1932–1933 рр. – одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу.
Не дай Боже, нікому пізнати того страхіття, коли мучить голод. Тоді перестаєш думати, перестаєш вірити і сподіватися; перетворюєшся на голодного звіра з однією-єдиною мрією – поїсти.
Пам'ять про Голодомор стала невід’ємною частиною національної пам’яті українського народу. Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки, як символ пам’яті про вбитих голодом.
У понад 40 містах 15 країн світу споруджені пам’ятники чи встановлені інші пам’ятні знаки на вшанування пам’яті жертв Голодомору.
Для українців міжнародне визнання Голодомору є свідченням встановлення історичної справедливості щодо оцінки злочину проти людяності, скоєного стосовно українського народу, та демонстрацією засудження дій тоталітарного режиму, який знищив в Україні мільйони людей та підірвав національний дух українства.
Група ЕК-17-1/9 під керівництвом Черниш О.О. підготували виховний проєкт «День пам’яті жертв голодомору».
28 листопада 2020 року
разом з нами вшануйте загиблих, замучених голодом людей!
Запаліть свічку пам’яті!
Матеріали посту підготувала Черниш О.О.